Життя Блаженного
Вдячність Богові! Тільки цими
словами можемо висловити відчуття наших сердець після 25-ти років праці на
ниві греко-католицької Церкви. Особливо ми, які отримали східній обряд,
дякуємо Богові, що можемо служити Безкровну Жертву в способі та мові,
якими зірки Сходу, - Кирило та Методій, – прийшли на наші східні землі,
щоби голосити Христа. Ми радо працювали та працюємо на слов’нській ниві.
Цим виявляємо вдячність до наших святих Апостолів.
Це
є слова, які Блаженний о. Методій Трчка написав з нагоди 25-ої річниці
прибуття Редемптористів до Словаччини. Тут ми можемо відразу відчитати
бажання щоб дати власні сили, більше того,- власне життя,- для Бога, для
його Церкви та для єдності; бажання, зреалізовані через умертвлення та
терпіння та вислухані Богом.
Покликаний
працювати для єдності Церкви.
О. Методій
Трчка народився 6 липня 1886р. у Фридланті над Остравіці (теперішня Чеська
Республіка), останній зі семи дітей Францішки Штербової та Томаша Трчки.
Слідуючого дня, 7 липня 1886р. був охрещений. Зростав в католицькій
сім’ї, де отримав добре християнське виховання. Одна із сестер -
Анделя - вступила до Згромадження (монастиря) сестер Боромея, де одержала
ім’я Сестра Милосердя.
Спочатку
Домінік відвідував початкову школу в Фридланті, а згодом, коли закінчив
початкові студії,- вступив до малої гімназії в Містеку. Протягом 1902-1903
шкільного року почав відвідувати шостий клас гімназії в ювенаті
редемптористів у Червенці. Це в такий спосіб він опинився в їхній лаві, і
як побачимо пізніше, залишиться вірним посеред редемптористів аж до
смерті.
Наступний
етап його релігійного життя,- вступ до новіціату в Більску, який він
розпочав 25 серпня 1903р. Магістром новіціату був о. Йосиф Лох, а соцієм
о. Граділак. Тимчасові обіти зложив 25 серпня 1904р.
Після
новіціату продовжив філософсько-теологічні студії в редемптористичній
Семінарії в Оборішти. Тут він запалав ідеалами Кирила та Методія та всім
серцем бажав працювати на полі єдності Церкви. З його нечастого листування
стає очевидним, що він радісно очікував священичого свячення. 27 серпня
1909р. так писав до батька: Через
три тижні в нас розпочинається навчальний рік. Для мене він є останнім
перед свяченням. Моліться за мене! Дякуючи Богові, я не є хворий. В
іншому місці, з нагоди 70-ти річчя батька, писав: … нехай Найсвятіше Серце Ісусове
дозволить Вам отримати цю велику ласку, яку ми всі, а в особливу чергу я,
бажаємо. Перш ніж бути допущеним до рукоположення, я повинен ще скласти
два іспити, однак якщо ви молитимитесь за мене, надіюсь що справлюсь з
ними. Після закінчення четвертого року теології, 3 липня,- отримав
піддияконські свячення, 10 липня,- дияконські, та 17 липня 1910р. разом із
трьома співбратами був рукоположений на священика Архиєпископом Праги,
кардиналом Лео Скрбенским. Після першої Святої Літургії відслуженої 18
липня в Сан Каєтані, Прага, повернувся до Оборішти, щоб закінчити останній
рік теологічних студій.
Апостолят в Святій Горі.
17 липня
1911р. о. Трчка переїхав з Оборішти до Праги, де під керівництвом о.
Францішека Полепіл, розпочав свій другий новіціат, який скінчив 3 січня
1912р.. Настоятелі, в їхньому звіті надісланому до Риму, його схвалюють
особливо через старанність, додаючи, що він був-би добрим місіонарем.
Отець Полепіл писав: Наші Отці
другого випробування є дуже добрими. Отець Никула працює добре, тільки
трохи за швидко деклямує. З часом, певно, сповільниться. Отець Тирчка,
готуючи проповідь, бажає бути оригінальним. Це не завжди йому вдається,
однак сприймає з цього критики. Стосовно голошень, їх робить добре,
привітно. Після закінчення другого новіціату, Отець Вацлав Некула, був
направлений до Білска де став соцієм новиків, а Отець Домінік Трчка,-
спрямований настоятелями до коледжу Праги як місіонар.
Однак в
місяці грудні, Отець Трчка довідався, що повинен від’їхати з Праги до
Святої Гори. Як свідчить хроніка студентату в Оборішти, о. Трчка не
залишився довший час у Святій Горі, тому що 25 липня 1913р., перед своїм
від’їздом до Плзену, вітав студентів з Оборішти, і 28 липня
від’їхав до нового поля апостоляту. Невідомо які обов’язки він
виконував у Плзні, однак в липні 1914р. візитатор, описуючи про нього,
підкреслив що він старанно та охайно виконував всі праці.
В грудні
1914р. був направлений до Святої Гори, де працював як місіонар. Коли о.
Сорко, через його слабке здоров’я, був змушений
залишити працю між хорватськими емігрантами, о. Трчка одразу ж став
диспозиційним прийняти настільки делікатне доручення. У такий спосіб він
розпочав свою діяльнісь духовного проводу між хорватами, які стали “його
опущеними” та яким він служив з любов’ю, показуючись
милосердним образом Небесного Отця. Щедро вилив усю енергію у передаванні
віри, особливо катехизуючи та служачи Божественну Літургію для хорватів,
словенів, українців, також для солдатів з лічниці Прібрам. Видавалось, що
де будь-що ставалось між слов’янами, там був
присутній також ревний Отець Трчка.
